Чому фраза "Не плач" не дієва?!??
Що говорити дитині, коли вона плаче...
Коли ви говорите “Не плач!”, це тільки ускладнює вам життя
Ви можете подумати, що зупинка плачу врятує вашу дитину (і ваше серце!) від болю, але коли ви скажете своєму малюкові: «Годі плакати!» або “Не плач!” він відразу подумає, що ви не розумієте, як він себе почуває. Тому його послання може стати ще більш голоснішим і наполегливішим.
Попросивши або сказавши дитині «зупинитися», ви також говорите їй, що її емоції недійсні і не важливі. Незалежно від того, наскільки банальною може здаватися вам причина, ваша нездатність зрозуміти, як малюк себе почуває в цей момент, позбавляє вас обох можливості навчитися обробляти ці емоції більш позитивно.
Краще:
Коли ви будете готові, спокійно і тихо спробуйте наступні варіанти:
«Ми в одній команді. Я допоможу тобі”.
Навіть якщо ваша дитина говорить, що їй не потрібна ваша допомога, їй хочеться відчувати, що ви підтримаєте її.
«Я бачу, це важко для тебе».
Ця проста фраза підтверджує, що ви чуєте і бачите дитину.
«Я розумію, що тобі сумно / ти розчарований / наляканий / стурбований / щасливий, і це нормально».
Зміцнює уявлення про те, що почуття емоції – це те, що робить нас людьми.
«Це було дійсно сумно / це розчаровує».
Визнання події, яка викликала плач вашої дитини, допомагає їй також побачити, що викликало її емоції, і з’ясувати, що робити далі.
«Давай зробимо перерву».
«Видалення» вас обох із ситуації допомагає вашому малюкові зрозуміти, що іноді вам потрібно піти, щоб зібратися з силами. Ваша дитина може на законних підставах бути втомленою або надмірно збудженою, і їй просто необхідно провести час в тихому, заспокійливому місці, перш ніж повернутися до занять.
“Я люблю тебе. Ти в безпеці”.
Це показує зв’язок з вашою дитиною. Діти можуть потребувати обіймів або тримати нас за руку, щоб відчути, що ми дійсно там, щоб допомогти їм.
“Хотів би ти зробити перерву / спробувати ще раз?”
Часто, коли ваша дитина плаче від розчарування, їй потрібен один з трьох варіантів: допомогти виконати завдання, вирватися з емоційної ситуації або спробувати виконати завдання знову, можливо, з вашою допомогою. Запитуючи дитину, чого вона хоче, ви допомагаєте їй відчувати себе важливою і значущою.
«Я чую, як ти плачеш, але я не знаю, що тобі потрібно. Ти можеш допомогти мені зрозуміти?»
Навіть якщо ваша дитина не може спершу висловити словами, що вона хоче, це може дати їй можливість попрактикуватися.
«Я пам’ятаю, коли ти …»
Хоча це може здатися технікою відволікання, але допомагає дитині згадати час, коли вона відчувала себе щасливою і умиротвореною, допомагає підготувати її мозок до раціонального мислення. Спроба примусити міркувати малюка, який знаходиться в дуже емоційному стані, схожа на переговори з крихітним диктатором. Він не готовий прислухатися до розуму, коли відчуває себе безпорадним, злим, сумним або виснаженим.
«Давай разом знайдемо рішення».
В кінцевому підсумку ми хочемо допомогти нашим дітям розвинути навички рішення проблем. Ухвалення рішення, яке допоможе обробити їх емоції, вчить їх, як об’єктивно дивитися на ситуацію і знаходити можливі рішення.
Зберігайте тишу і проявляйте любов до свого малюка.
